| Chapter 119 |
1 |
¶ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім! |
2 |
Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем, |
3 |
і хто кривди не робить, хто ходить путями Його! |
4 |
¶ Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно. |
5 |
Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов, |
6 |
не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді! |
7 |
¶ Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих. |
8 |
Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене! |
9 |
¶ Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів! |
10 |
¶ Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей! |
11 |
¶ Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе. |
12 |
¶ Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх! |
13 |
¶ Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх. |
14 |
З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим. |
15 |
Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись. |
16 |
Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду! |
17 |
¶ Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого! |
18 |
¶ Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу! |
19 |
¶ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене! |
20 |
¶ Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу... |
21 |
¶ Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей. |
22 |
¶ Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я! |
23 |
¶ Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє, |
24 |
¶ і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники! |
25 |
¶ Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене! |
26 |
¶ Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх! |
27 |
Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму. |
28 |
¶ Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! |
29 |
Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона! |
30 |
¶ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив. |
31 |
До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене! |
32 |
Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє. |
33 |
¶ Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця! |
34 |
Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його! |
35 |
¶ Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу. |
36 |
Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. |
37 |
¶ Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! |
38 |
¶ Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. |
39 |
¶ Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої. |
40 |
¶ Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю! |
41 |
¶ і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм, |
42 |
і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє! |
43 |
¶ і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів! |
44 |
А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки! |
45 |
¶ і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю. |
46 |
і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому! |
47 |
і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив, |
48 |
і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови! |
49 |
¶ Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені. |
50 |
¶ Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене. |
51 |
¶ Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого! |
52 |
¶ Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію! |
53 |
¶ Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають! |
54 |
¶ Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки. |
55 |
¶ Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого! |
56 |
Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся. |
57 |
¶ Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів. |
58 |
¶ Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! |
59 |
¶ Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув. |
60 |
Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді. |
61 |
¶ Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого. |
62 |
¶ Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї. |
63 |
¶ Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже! |
64 |
¶ Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов! |
65 |
¶ Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. |
66 |
Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я! |
67 |
¶ Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. |
68 |
¶ Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов! |
69 |
¶ Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх. |
70 |
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого. |
71 |
¶ Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов! |
72 |
¶ Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. |
73 |
¶ Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей! |
74 |
¶ Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю! |
75 |
¶ Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти. |
76 |
¶ Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба. |
77 |
Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя. |
78 |
¶ Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої. |
79 |
До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої. |
80 |
¶ Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився! |
81 |
¶ Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого! |
82 |
За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?... |
83 |
¶ Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув. |
84 |
¶ Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам? |
85 |
¶ Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм. |
86 |
Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені! |
87 |
Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх! |
88 |
¶ Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх! |
89 |
¶ Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває. |
90 |
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона, |
91 |
усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі. |
92 |
¶ Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй! |
93 |
¶ Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш. |
94 |
¶ Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю! |
95 |
¶ Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю. |
96 |
¶ Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка! |
97 |
¶ Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! |
98 |
¶ Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! |
99 |
Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя! |
100 |
Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх! |
101 |
¶ Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого. |
102 |
¶ Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене. |
103 |
¶ Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! |
104 |
Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! |
105 |
¶ Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї. |
106 |
¶ Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї. |
107 |
¶ Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи! |
108 |
¶ Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів! |
109 |
¶ У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув. |
110 |
Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх. |
111 |
¶ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. |
112 |
Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця. |
113 |
¶ Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав. |
114 |
¶ Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого. |
115 |
¶ Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога! |
116 |
¶ За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому! |
117 |
Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови! |
118 |
¶ Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда. |
119 |
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої. |
120 |
Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів! |
121 |
¶ Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам. |
122 |
Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили. |
123 |
¶ Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї. |
124 |
¶ Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов! |
125 |
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати! |
126 |
¶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили. |
127 |
¶ Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота. |
128 |
Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу! |
129 |
¶ Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх. |
130 |
¶ Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить. |
131 |
¶ Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей. |
132 |
¶ Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє. |
133 |
¶ Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові. |
134 |
¶ Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх! |
135 |
¶ Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх! |
136 |
¶ Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують... |
137 |
¶ Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди, |
138 |
бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду! |
139 |
¶ Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої. |
140 |
¶ Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить. |
141 |
¶ Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх. |
142 |
¶ Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина. |
143 |
¶ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш! |
144 |
Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити! |
145 |
¶ Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх! |
146 |
Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх! |
147 |
¶ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю. |
148 |
Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти. |
149 |
¶ Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
150 |
¶ Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі, |
151 |
та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість! |
152 |
¶ Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав! |
153 |
¶ Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого! |
154 |
Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене! |
155 |
¶ Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов. |
156 |
¶ Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
157 |
¶ Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь! |
158 |
¶ Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова. |
159 |
¶ Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи! |
160 |
¶ Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки. |
161 |
¶ Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться. |
162 |
¶ Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов. |
163 |
¶ Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого! |
164 |
¶ Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї. |
165 |
¶ Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання. |
166 |
¶ На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую. |
167 |
¶ Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх. |
168 |
Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги! |
169 |
¶ Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! |
170 |
Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь! |
171 |
¶ Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене. |
172 |
¶ Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість. |
173 |
¶ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої. |
174 |
Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя! |
175 |
¶ Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені! |
176 |
¶ Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!... |